Чому Захід втрачає лідерство?

Чимало людей шукають відповіді на запитання, як так сталося, що західна цивілізація втрачає лідерство.

Цитують Майкла Хопфа про важкі часи, сильних людей, гарні часи й слабких людей. Більш обізнані звертаються до Ібн Хальдуна та його теорії трьох поколінь.

Чомусь важкі часи останніх років Риму не народили сильних людей. І це найбільш відомий приклад, точно не єдиний. Поразка і крах цивілізації можливі.

Хто вивчав еволюцію мислення, той має ключ до розуміння.

"Зелена" постмодерна парадигма мислення, характерна для традиційних політичних еліт Європи й Америки та для значної частини істеблішменту, відкидає саму ідею розвитку, як блискуче описав Кен Вілбер в книзі "Трамп та епоха пост-правди". В результаті носії цієї парадигми не бачать різних рівнів розвитку й заперечують величезний шлях, який їхнє власне суспільство пройшло, щоб опинитися там, де воно є сьогодні. Нема прогресу й нема відсталості. Щоб налагодити демократію в Афганістані та Іраку, треба просто прогнати диктаторів. Канібалізм -- не відсталість, а культурна особливість, їжте, не обляпайтеся. Зустрічаючись із "червоною" парадигмою росії, Талібану чи Північної Кореї, носії "зеленої" парадигми впадають у ступор, повторюючи безглузді "мантри миру" чи занурюючись у стокгольмський синдром, або й просто тікаючи й ховаючись.

З моделей еволюції мислення випливає не лише діагноз, а й рішення. Враховуючи, що кожна людина в своєму розвитку з моменту народження проходить той шлях, який проходило все людство з моменту появи, і може зупинитися на будь-якому етапі, -- рішення полягає в тому, щоб зняти тиск зі своєї власної молоді, а також дозволити підняти голос власним носіям інших парадигм: "помаранчевої", яка легко вирішує проблеми розвитку, "синьої", яка ніколи не плутає добро і зло, і "червоної", яка резонує в час лиха. Україна встояла, бо не мала сильної сучасної держави європейського типу, яка є інструментом пригнічення ранніх парадигм. Наша біда й відсталість нас врятували.

Це я спробував у двох параграфах підсумувати те, заради чого варто було би написати невелику книгу.

Принагідно раджу свіжу книгу Лене Андерсен "Зростання людини й суспільства".