Прощавай, Олдувай, або ж 9 гіпотез щодо траєкторії цивілізацій

Хто вивчав моделі еволюції мислення та суспільного розвитку, безумовно, звертав увагу на скорочення проміжків між зміною парадигм (фазовими переходами).

Наприклад, це виглядає так:

• 70,000 років тому — когнітивна революція, названа Джаредом Даймондом "великий стрибок уперед" (від "бежевого" до "фіолетового", поява людської поведінки, мови й культури), є оцінки від 50 тис років до 100 тис років чи навіть більше, але хай буде, наприклад, 70 тис років тому.

• 12,000 років тому — неолітична революція (від "фіолетового" до "червоного", поява сільського господарства, власності та влади), точно не пізніше ніж 10 тис років тому.

• 2,500 років тому — осьовий час (від "червоного" до "синього", поява філософії, етики, стратегії та чимало іншого), я взяв умовно середину періоду від 600 до 400 років до н.е.

• 500 років тому — настання модерну (від "синього" до "помаранчевого", Реформація, великі географічні відкриття, Відродження тощо).

• 50 років тому — виникнення постмодерну (від "помаранчевого" до "зеленого").

• Десь зовсім нещодавно — перші прояви метамодерну (від "зеленого" до "жовтого").

Як не рахуй, прискорення розвитку видно неозброєним оком. Спіраль часу закручується. А одиницею виміру часу залишається людське життя, тож не даймо себе втягнути в парадокс Ахіллеса і черепахи.

Що би це означало? — питають мене в бізнес-школах та школах публічного управління. — І що буде далі? 

Очевидно, тут ми виходимо за рамки науки і вступаємо на територію гри розуму (або філософії, якщо вам так більше подобається).

Не стримуючи фантазію, можна запропонувати кілька варіантів відповіді. Спочатку я думав, їх три чи чотири, але потім став збирати різні гіпотези й назбирав аж дев'ять. 

Варіант A. Послідовність має границю (ліміт). Дуже скоро на нас очікує сингулярність, а що це таке, ми не знаємо. Може, людство переродиться й полине до зірок у вигляді чистої енергії, або передасть планету штучному інтелекту, або виконає свою функцію і зникне (наприклад, у полум'ї світової ядерної війни), або настануть месіанські часи, або щось подібне.

Гіпотеза 1. Прорив людства до незбагненних вершин.

Гіпотеза 2. Катастрофа і кінець п'єси.

Варіант B. Послідовність має границю (ліміт), але ніколи не наблизиться до неї. Асимптотично наближаючись, людство б'ється в останній бар'єр, але не здатне його пройти. Хвиля трохи відкочується, і знову марна спроба потрапити у сингулярність.

Гіпотеза 3. Вихід на гомеостаз, золотий вік.

Гіпотеза 4. Відскок і повернення.

Сюди ж запишемо варіант переходу до повільного розвитку без нових фазових переходів і проривів. Це схоже на гомеостаз, але все ж таки щось відбувається — хоча історичні вікна для стрімкого розвитку більше не відкриваються. Може, за десятки тисяч років щось і станеться знову.

Гіпотеза 5. Кінець історії: сповільнення без проривів.

Варіант C. Послідовність має границю (ліміт), але прохід туди не для всіх. Якийсь із переходів буде останнім, і ті, хто його здійснить, покинуть решту людства і полинуть або до зірок (див. АБС "Хвилі гасять вітер"), або до нірвани, або ще кудись. Решта людства залишається на планеті розвиватися далі, аж поки наступна хвиля не пройде перехід, і так знов і знов (або лише один раз).

Гіпотеза 6. Розщеплення.

Варіант D. Відкат назад. Цивілізація не здатна втриматися, варвари перемагають, і все падає вниз до якогось попереднього рівня, а потім через певний період знову починає рух вгору. Падіння цивілізацій добре вивчені істориками, а вершиною розробки цієї теми є Nightfall Айзека Азимова.

Гіпотеза 7. Катастрофа і все спочатку.

Те саме, але поступовий колапс без повторного шансу (Олдувайська теорія Ричарда Дункана). Досягнувши певної точки, людство не може там втриматися й розпочинає зворотній процес поступової деградації, врешті завершуючи "фіолетовим" суспільством мисливців-збирачів, як десятки тисяч років тому.

Гіпотеза 8. Одноразовий цикл розвитку й колапсу.

Те саме, але циклічний розвиток, багато циклів зростання й поступового занепаду, без кінця. Деградувавши до мисливців-збирачів, рано чи пізно людство знову винаходить сільське господарство і починає шлях вгору. А досягнувши верхньої точки, повільно йде вниз, і знову все повторюється.

Гіпотеза 9. Безкінечний цикл.

Можливо, вам вдасться придумати ще якусь можливу траєкторію. 

І тут виникає гарна нагода згадати парадокс Фермі.

Нагадаю: Всесвіт настільки великий, що в ньому має існувати величезна кількість цивілізацій, а серед них — менша, але також величезна кількість цивілізацій галактичного рівня розвитку. Іншими словами, Всесвіт має бути переповнений слідами діяльності суперцивілізацій. Але ми нічого не бачимо. Отже, або ми не туди (або не так) дивимося, або чогось не розуміємо.

Якщо припустити, що еволюція мислення характерна для будь-якої цивілізації (чесно кажучи, це припущення ні на чому не ґрунтується, бо ми не можемо уявити собі інших цивілізацій; але дуже важко припустити появу одразу високорозвиненої цивілізації), то тоді всі цивілізації проходять через якісь стадії розвитку (безумовно, не схожі на людські).

І тоді гіпотези 2, 3, 4, 7, 8, 9 добре узгоджуються з парадоксом Фермі. Ніхто ніколи не доходить до галактичного рівня. 

Гіпотези 1 та 6, скоріше за все, означають, що ми не туди дивимося, а якби й дивилися куди треба, все одно б нічого не побачили. Проривним цивілізаціям просто немає справи до галактики, бо там нема нічого цікавого.

І лише гіпотеза 5 дає нам шанс поступово кудись вийти, не порушуючи емпіричний закон прискорення. Бо прискорення завершилося, а ми ще живі. Але це не точно.

Іншими словами, цивілізація так чи інакше проривається чи вмирає, занепадає чи розщеплюється задовго до того, як опанує свою Сонячну систему. Ось чому ніхто не виходить з нами на зв'язок. 

Чи є інші варіанти?